02.12.2013. Москва-Київ
ЯКА РЕВОЛЮЦІЯ ЗАРАЗ ПОТРІБНА УКРАЇНА ?
Зараз є багато дискутованим питання щодо того, які зміни потрібні в нашій сусідській країні — Україні.
На моє глибоке переконання, Україні вкрай потрібно демократизовуватись. Події у Врадіївці, події в Одесі, та події цієї суботи в Києві нагально показали потребу в цьому.
Режим Віктора Януковича показав себе повністю не спроможним вирішити актуальні проблеми української економіки, культурного розвитку, питання зовнішньополітичні.
За три роки диктатури, не жахнусь цього слова, Януковича проблеми лише поглибились майже в усіх сферах життя українців: від освіти та науки до міжнародного становища цієї держави!
Шизофренична зовнішня політика сучасного українського керівництва яскраво продемонструвала вичерпаність внутрішніх ресурсів вирішення державних проблем економіки та політики.
Та і взагалі, українська політична та бізнесова еліта намагається знайти виходи із складної ситуації зовнішнього державного боргу, невизначеності майбутнього багатьох мільйонів української молоді та неспроможне запропонувати ефективні механізми відбудови зруйнованої промисловості.
Україні потрібні мільйонні інвестиції майже в усі галузі народного господарства. Я би висловився що, навіть, не мільйонні. а мільйярдні інвестиції. Подорожуючи українськими шляхами, їдучи з Одеси до Москви кожного з нас вражає масштаб руйнації НАШОГО з вами господарства. Подібне могли вчинити тільки ті люди, для яких Україні не Батьківщиною, а є лише досить важливим активом їх матеріального збагачення та політичної карєри.
Ми таке відношення до рідної країни можемо бачити з далекого. але, досить близьким за духом, 2004 року. В історії української державності 2004 рік означає не тільки час пробудження громадянської волі до змін, не тільки приходом народного обранця, який потім жахливим чином сплундурював це звання.
2004 рік в історії України став роком народження та гибелі громадянського суспільства в Україні. Тисячі людей вийшли на вулиці своїх міст проявити свою волю до змін. своє прагнення до розбудови щасливого майбуття.
Але що виявилось насправді? а виявилось те, що українська політична еліта, накшалт, середньовічних феодалів розділіли українську націю на якісь малозрозумілі «електоральні» групи. Українська нація, яка пережила безліч трагічних сторінок своєї історії цього разу знов опинилась на межі розбрату та громадянського протистояння. А все чому, а тому — що деяким «великим» людям забажалось влади та грошей.
Але народний виклик не так було просто спинити. Розбудивши народну енергію, еліти злякались. Вони в грудні 2004 року доклали титанічні зусилля щоб спинити громадянський гнів та протест, що спинити невтомну та історично детерміновану ходу соціально-економічних перетворень. Вони. ті хто нині сидять в кабміні та виступають на вулиці, саме вони доклали зусилля, щоб поділити владу, та чергового разу залишити народ біля розбитого корита.
До влади прийшли політичні популісти, які не знали як розподілити між собою владу. в боротьбі один з іншим, вони до 2010 року провадили популістську та демагогічну політику, беручи закордонні кредити та не думаючи про наше завтра! І ось сьогодні, на початку грудня 2013 року українські політичні еліти знову зіткнулись з люттю приниженого та обманутого народу, який знов таки намагаються розділити на «євразійців» та «європейців», на «наших» та «чужих», на «содомитів» та «православних», на «патріотів» та «запроданців» тощо. І повинен сказати з великою жаллю та боллю в серці, що це цим моральним виродкам вдається.
Хто зараз кричить про революцію? Хто зараз зазиває нас до страйків? Хто намагається знайти «стрілочників» винуватих у розбійному розгоні мирної демонстранції на Майдані Незалежності цієї суботи ? Хто вони всі.
А я скажу так — вони всі бюрократи, олігархи та жалюгідні карєристи та «хапачі» які сьогодні готові душу дияволи продати, щоб мати можливість ще кілька або кільканадцять років водити нас усіх за ніс!
Хто Тягнибок? Хто такий Янукович? Хто такий Яценюк?
Політикани, які фінансуються не народом, не нами з вами, а різними олігархами. Кого вони намагаються сьогодні протиставити один одному? Нас з вами, братів, сестер, дітей та батьків. Вони сьогодні намагаються зіткнути в бездумній та, може статися так. що кривавій боротьбі!
Ви цього бажаєте ? Ви бажаєте щоб вами керували ті, хто керується лише грошми ? Ви бажаєте підтримувати тих, хто купляє за кордоном станції метрополітену, щоб на випадок чого сховатись там від праведного народного гніву!
Ви, Громадяни своєї країни не знаєте куди вам йти: чи то на Захід, чи то на Схід.
А я говорю. Зупинись. Обернись! Кого ти бачиш? Таких же самих молодих людей, пенсіонерів, трудящих інтелектуальної справи.
З ким ти хочешь боротись ? З ними ? Отож, почни з себе! Почни змінювати не оточуючих, а самого себе. навчись розуміти тих хто поруч з тобою, тих хто пліч-о-пліч відстоює своє громадянство, а не прилітає з-за кордону на мітинг! Єднайся і з тим, хто навпроти тебе, в міліційській омуниції, і з тим, котрого ти бачиш лише очі. Вони такі ж самі як і в тебе. І думки в нього такі ж самі!
Громадяни України! Наша держава знаходиться на порозі нових змін, і щоб ми з вами, через кілька років не згадували із боллю та образою в серці сьогоднішні дні, ми повинні обєднатись та дати рішучу відсіч тим політикам-екстримістам, які намагаються нас стовкнути у ворожнечі, ми повинні сказати «Ні!» всяким там Тягнибокам, однопартійці якого ображають нашіх братів у Львові! Що це за опозиція, що це за «революціонери» які проти революції.
Вам здається, що революція — це старе? Вам здається це слово жахливим? А чи не є жахливим наше сьогодняшне становище? Чи не є жахливим те, що мільйони наших співвітчизників працюють за кордоном та місяцями не бачуть свої дітей та жінок ? Чи це є нормальним, що ми на маємо можливості прямо стояти перед міліціянтами або бюрократами?
Мені це здається більш жахливим. Ми повинні єднатись і вимагати скоріших економічних, соціяльних та політичних реформ.
І той майдан, на якому ви сьогодні стоїте — це не кульмінація нашої дії, дії громадян! Це лише початок нашої праці над розбудовою нової народної держави.
Я пропоную нам єднатись та разом досягати наступних цілей:
1. Призначення дострокових виборів в усіх населених пунктах, де відсутні голови місцевого самоврядування;
2. Призначення дострокових виборів до Верховної Ради України;
3. Створення громадських рад на всіх рівнях державного керівництва;
4. Прийняття законодавства щодо громадянського формування громадських рад без участі державних посадовців;
5. Тимчасове припинення усіх процесів щодо зовнішньополітичної інтеграції до будь-яких міжнародних обєднань;
6. Розробка та прийняття законодавства яким регулювалась порядок створення та діяльності робітничих рад в промислових, культурних, освітньо-наукових тощо закладах та установах;
7 Введення прогресивноъ шкали оподаткування;
8. Вимоги громадянського аудіту діяльності усіх владних інституцій на всіх рівнях;
9 Вимоги проведення негайного детального розслідування усіх епізодів зникненнь та вбивств або перешкоджання дії журналістів;
10. Провести щільний антикорупційний моніторінг дільності органів державної влади та органів місцевого самоврядування із обовязковим складанням списків корупціонерів.
Тощо. Ці пункти не є остаточними та підлягають широкому суспільному обговоренню із пропозиціями деталізування та доповнення іншими вимогами.
І наприкінці, якщо МИ бажаємо жити в Європі, то ми повинні зрозуміти, що
Європа в Україні починається з тебе!
Иван Фокин (ЛевСД-Подмосковье)
